Авторизация
(066) 074-36-01
(062) 348-05-61
г. Донецк, ул. Щорса 35

Конвенция про права дитини

                    Конвенція про права дитини
 
   ( Конвенція ратифікована Постановою ВР N 789-XII ( 789-12 )
     від 27.02.91 )
 
     Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.
     Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.
 
     ( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.1995 )
 
       ( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 )
         від 01.01.2000 )
 
                            Преамбула
 
     Держави-учасниці цієї Конвенції,
     вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті
Організації Об'єднаних Націй, визнання властивої гідності, рівних
і невід'ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення
свободи, справедливості і миру на землі,
     беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в
Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність
людської особи та   сповнені   рішучості   сприяти   соціальному
прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі,
     визнаючи, що Організація Об'єднаних   Націй   у   Загальній
декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини
проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма
зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було
різниці за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, релігія,
політичні   або   інші   переконання, національне або соціальне
походження, майновий стан, народження або інші обставини,
     нагадуючи, що   Організація   Об'єднаних Націй в  Загальній
декларації прав людини проголосила, що   діти мають право на
особливе піклування і допомогу,
     впевнені в тому, що сім'ї як основному осередку суспільства і
природному середовищу для зростання і благополуччя всіх її членів
і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з
тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках
суспільства,
     визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її
особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя,
любові і розуміння,
     вважаючи, що дитина має бути   повністю підготовлена   до
самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів,
проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, і особливо в
дусі    миру,   гідності,   терпимості,    свободи,   рівності   і
солідарності,
     беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті
дитини була передбачена в Женевській декларації прав дитини 1924
року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20
листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав
людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права
(зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у
статутах і відповідних документах спеціалізованих установ   і
міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя
дітей,
     беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини,
"дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує
спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий
захист як до, так і після народження",
     посилаючись на положення Декларації про соціальні і правові
принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при
передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і
міжнародних рівнях, Мінімальних стандартних правил Організації
Об'єднаних   Націй,   що стосуються здійснення  правосуддя щодо
неповнолітніх ("Пекінські правила") та Декларації про захист жінок
і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів,
     визнаючи, що в усіх країнах світу є діти, які живуть у
виключно тяжких умовах, і що такі діти потребують особливої уваги,
     враховуючи належним чином важливість традицій і культурних
цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку
дитини,
     визнаючи важливість    міжнародного    співробітництва    для
поліпшення умов життя дітей в кожній країні, зокрема в країнах, що
розвиваються, погодились про нижченаведене: